Інсайт: психологічні виміри суспільства

Передмова редактора

2024-05-03T07:48:34+03:00

Передмова редактора

Емоційний супровід організації часової перспективи українських вимушених мігрантів за кордоном

2024-05-03T07:50:38+03:00

Мета. Визначення особливостей зв’язку організації часової перспективи й емоційних переживань вимушених українських мігрантів за кордоном в аспекті їх зорієнтованості на адаптацію в критичній ситуації життєдіяльності. Методи. Досліджуваними були 77 українських вимушених мігрантів у країнах Європи та Північної Америки (вік – від 19 до 48 років). У дослідженні використано: “Опитувальник часової перспективи” Ф. Зімбардо; “Шкалу диференціальних емоцій” К. Ізард; Фрайбургський особистісний опитувальник (FPI, форма В); методику Ч. Спілбергера для визначення рівня особистісної та реактивної тривожності; шкалу “компетентність у часі” з тесту самоактуалізації особистості Е. Шострома. Результати. Встановлено, що у групі досліджуваних є високими індекс гострих негативних емоцій (Me = 27.00) і особистісна тривожність (Me = 45.00). Критерієм Фрідмана з’ясовано статистичні розбіжності в інтенсивності проявів різних емоцій у загальній групі досліджуваних (χ2 = 33,693; df = 9; p < .001) через найбільшу виразність емоції інтересу (Me = 8.00). Для групи встановлено, що прояви емоцій статистично пов’язані з часовими орієнтаціями таким чином: інтерес із негативним минулим (rs = -.294; p = .009), гедоністичним теперішнім (rs = -.264; p = .020), майбутнім (rs = .376; p = .001); гнів із негативним минулим (rs = .499; p < .001), гедоністичним теперішнім (rs = .266; p = .019), фаталістичним теперішнім (rs = .228; p = .046); презирство з негативним минулим (rs = .427; p < .001) і майбутнім (rs = -.321; p = .004). Також визначено, що тривожність пов’язана з часовими орієнтаціями в такий спосіб: реактивна тривожність із негативним минулим (rs = .319; p = .005) і майбутнім (rs = -.234; p = .041); особистісна тривожність із негативним минулим (rs = .452; p < .001) і майбутнім (rs = -.251; p = .027). Дискусія і висновки. У вимушених українських мігрантів за кордоном високий рівень виразності негативних емоцій і особистісної тривожності перешкоджає раціональному визначенню перспективи майбутнього і сприяє схильності до фаталістичного налаштування на поточні обставини. Підвищена орієнтація досліджуваних мігрантів на поточне гедоністичне задоволення потреб не сприяє адаптації і пов’язується з виразними негативними переживаннями обставин минулого та теперішнього, є стримуючою щодо визначення перспективи майбутнього. Суттєва виразність емоції інтересу сприяє явній, вмотивованій адаптацією орієнтації вимушених мігрантів на усунення невизначеності перспективи майбутнього.

Громадянська ідентичність українців: вікові, статеві, політичні виміри

2024-05-03T07:51:16+03:00

Метою статті є з’ясування та аналізування особливостей громадянської ідентичності українських громадян різного віку, статі та політичних орієнтацій. Методи: анкетування, тестування (“Діагностика зрілості та типу громадянської ідентичності” (Петровська, 2021), “Політична орієнтація” (Карковська, 2011)), описова статистика, частотний аналіз, порівняльний аналіз (t-тест, ANOVA, тест Шеффе). Результати. З’ясовано статистично значущі відмінності в осіб різних вікових груп за такими показниками, як репрезентованість, концептуальність, суб’єктна орієнтація та інтегральний показник зрілості громадянської ідентичності. Громадяни віку середньої дорослості мають вищі значення репрезентованості та концептуальності громадянської ідентичності; громадяни віку ранньої дорослості – вищі значення суб’єктної орієнтації громадянської ідентичності; громадяни юнацького віку – нижчі значення інтегрального показника зрілості громадянської ідентичності. Встановлено статистично значущі відмінності між чоловіками і жінками за такими ознаками, як репрезентованість, суб’єктна орієнтація, концептуальність, інтегральний показник зрілості громадянської ідентичності. У чоловіків вони вищі, ніж у жінок. Виявлено статистично значущі відмінності між громадянами з правими та лівими політичними орієнтаціями за такими показниками, як суб’єктна орієнтація та стійкість. Громадяни, що поділяють праві політичні погляди, мають вищі значення суб’єктної орієнтації, але нижчі значення стійкості громадянської ідентичності. Статистично значущі відмінності виявлено між прихильниками демократизму й авторитаризму за такими показниками, як концептуальність, репрезентованість та зрілість громадянської ідентичності. У громадян, що підтримують демократизм (визнання і здійснення демократії), поділяють демократичні цінності, ці показники вищі, ніж у прихильників авторитаризму. Висновки. Емпірично доведено наявність відмінностей у показниках зрілості громадянської ідентичності у жінок і чоловіків, представників різних вікових груп та політичних орієнтацій. Перспективою подальших досліджень є розробка програм щодо стимулювання розвитку зрілої громадянської ідентичності особистості з урахуванням з’ясованих вікових, статевих, політичних особливостей громадянської ідентичності українців.

Емоційний інтелект в організації структури мотивації особистості

2024-05-03T07:52:16+03:00

Метою дослідження є з’ясування зв’язку параметрів емоційного інтелекту в структурі мотивації особистості та порівняння емоційного інтелекту в досліджуваних групах. Методи. Учасниками дослідження є представники різних суспільних сфер: здобувачі закладів вищої освіти, працівники виробництва, сфери обслуговування, торгівлі, транспортно-логістичного напрямку, військові та тимчасово безробітні. Віковий діапазон респондентів знаходився у межах від 18 до 57 років, загальною кількістю n=130. Використано валідні й надійні психодіагностичні інструменти, які пройшли адаптацію у вітчизняних дослідженнях: методика “Розвиток емоційного інтелекту особистості” (РЕІО) (Zarytska, 2019); опитувальник “Оцінка рівня домагань” (ОРД) (Гербачевський, 2003); методика “Мотивація досягнення успіху й уникнення невдачі” (МДУУН) (Elers, 2002). Результати. Зафіксовано тридцять п’ять позитивних і вісім негативних кореляційних зв’язків (p<.050; p<.010; p<.001) за коефіцієнтом Спірмена (rs) параметрів емоційного інтелекту з параметрами мотивації. Констатовано статистично достовірну перевагу (p<.050; p<.010; p<.001) групи 2 (високий рівень ЕІ) за параметрами мотивації: мотив самоповаги, значущість результатів, складність завдання, оцінка рівня досягнутих результатів, оцінка свого потенціалу, очікуваний рівень результатів та рівень мотивації досягнення успіху. Встановлено, що параметри мотивації “значущість результатів”, “складність завдання”, “оцінка рівня досягнутих результатів” і “оцінка свого потенціалу” пов’язані з досягненням важких цілей, що у свою чергу вимагає мобілізації емоційно-вольового потенціалу особистості. Дискусія і висновки. Обґрунтовано, що емоційний інтелект, через розуміння емоцій інших і здатність використовувати ці знання в діяльності, закономірно зв’язаний зі значною кількістю параметрів мотивації. Узагальнено, що емоційний інтелект є рушійною силою мотивації, бо саме емоції спонукають індивіда діяти, досягати мету й підкорювати чергову вершину. Рекомендовано отримані результати впроваджувати у психологічну теорію і практику.

Українська адаптація шкали для оцінки генералізованого тривожного розладу GAD-7: досвід діагностики в умовах воєнного стану

2024-05-03T07:53:20+03:00

Мета дослідження – розробити україномовну адаптацію методики оцінки генералізованого тривожного розладу GAD-7 та перевірити її психометричні властивості. Методи. Прямий і зворотній переклад здійснювався незалежно декількома фахівцями, що мають фахову підготовку з англійської філології та психології, після чого підлягав експертній перевірці узгодженості. Збір даних відбувався онлайн і проходив у два етапи (грудень 2023 р., січень 2024 р.). Вибірку склали цивільні українці віком 17–75 років, які проживали в різних областях країни або перебували у вимушеній міграції за кордоном (786 та 315 осіб відповідно), серед них переважали жінки з вищою освітою. Результати переконують у високій психометричній компетентності адаптованого інструменту. Підтверджено відмінні показники внутрішньої узгодженості й дискримінативності пунктів, показано ретестову надійність та критеріальну валідність шкали (кореляції з показниками опитувальників “Психічне здоров’я дорослих” та Шкали позитивного ментального здоров’я). Факторна структура методики відповідає оригінальній одновимірній моделі. Показник GAD-7 достатньо точно прогнозує необхідність звернення за психологічною допомогою, має міцні прямі кореляції з діагностичними змінними, що вимірюють тривожність та депресію, негативно корелює з оцінками психологічного здоров’я. Водночас емпіричні показники GAD-7 у вибірці розподілені анормально: більше 40.0% респондентів отримали оцінку 10 та більше балів, що відповідає вияву патологічної симптоматики. Такі оцінки не рекомендовано однозначно інтерпретувати як свідчення генералізованого тривожного розладу, оскільки вони можуть відображати закономірний вплив тривалої воєнної агресії на психоемоційний стан українців (неадаптивна реакція на хронічний стрес, психологічне травмування тощо). Обидва статуси свідчать про порушення психічного здоров’я і потребують відповідних втручань, проте шляхи та засоби цієї допомоги різняться. Середній показник тривоги жінок значимо перевищує такий у чоловіків (9.70 та 6.93 відповідно), що відповідає природним особливостям цього стану. Висновки. Адаптована україномовна версія GAD-7 є ефективним інструментом для скринінгу симптомів тривожного розладу в психологічній практиці та наукових дослідженнях, у тому числі – в екстремальних умовах існування. У ситуації воєнного стану слід відрізняти клінічні розлади, пов’язані з тривогою, від ситуативно-обумовленої реакції на об’єктивну небезпеку, що потребує додаткових досліджень.

Дослідження взаємозв’язку емоційно-гностичних та особистісних особливостей із параметрами творчості підлітків

2024-05-03T07:54:24+03:00

Метою є дослідження взаємозв’язку найбільш суттєвих емоційно-гностичних та особистісних особливостей із параметрами творчості осіб підліткового віку. Методи. У дослідженні взяли участь 150 підлітків віком 10–12 років. Вони дали відповіді на твердження методики, спрямовані на визначення прояву рис творчості: адаптована авторська експертна оцінка, побудована на основі методики діагностики рис творчої особистості О. Тунік (2013) та опитувальник особистісної схильності до творчості G. Davis (1989); а також на вивчення емоційно-гностичних та особистісних особливостей: дитячий варіант багатофакторного особистісного опитувальника R. Cattell et al. (1993); шкала особистісної тривожності Г. Прихожан (2007). Результати. З’ясовано на загальній вибірці досліджуваних певну варіативність прояву рис творчості досліджуваних та відсутність високої схильності до творчості. Встановлено прямі зв’язки показників прояву рис творчості з нетерплячістю (р < .010), незалежністю (р < .010), емоційною стабільністю (р < .010), рішучістю (р < .010), психоемоційною напруженістю (р < .010), екстраверсією (р < .050), впевненістю у собі (р < .050). За допомогою кластерного аналізу з’ясовано групи підлітків із суттєвими різницями в проявах рис творчості та схильності до цієї діяльності. Зокрема, це 1) діти, що були схильні до творчості та здатні реалізувати її на рівні, найвищому серед решти підлітків; 2) діти, які були здатні проявляти творчість та не мали інтересу до цього; 3) досліджувані, які були схильні долучатися до творчості, проте їхні творчі прояви були незначними. Застосовано дисперсійний аналіз емоційно-гностичних особистісних показників і встановлено, що групи відрізняються за проявами психоемоційної напруженості (р < .01), екстраверсії (р < .05) та сумлінності (р < .01). Дискусія і висновки. З’ясовано й пояснено, що комплекс емоційно-гностичних та особистісних особливостей, які володіють статистично достовірними зв’язками з проявами рис творчості, складають: високий рівень психо- емоційної напруженості, активність у соціальних взаємодіях, відкритість, непостійність, гнучкість та невизначеність у прийнятті рішень.

Особистісна детермінація довіри до себе в юнацькому віці

2024-05-03T07:55:28+03:00

Метою дослідження є визначення специфіки розвитку довіри до себе та її особистісних детермінант в юнацькому віці. Методи. Теоретичні: аналізування, порівняння, систематизація, узагальнення літературних наукових джерел і даних експериментальних досліджень; емпіричні: психодіагностичні методики: “Оцінка довіри до себе” (Зелінська, 2010); “Тест-опитувальник самоставлення” (Колесниченко та ін., 2020); “Методика дослідження самооцінки особистості” (Періг, 2017); “Мотивація успіху та уникнення невдач” (Колесниченко та ін., 2020); “Локус контролю” (Колесниченко та ін., 2020); “Тест загальної самоефективності” (Кокун та ін., 2021); математико-статистичні методи. Результати. Представлено результати емпіричного дослідження розвитку довіри до себе в юнацькому віці. Вивчення розвитку когнітивного компонента довіри до себе показало, що респонденти спрямовані на самопізнання, отримання інформації про себе, схильні до вивчення свого внутрішнього світу, аналізування особистісного потенціалу. Дослідження емоційно-ціннісного компонента засвідчило прихильне ставлення юнаків до самих себе, але незадоволеність певними особистісними якостями, моделлю поведінки. У результаті вивчення поведінкового компонента було з’ясовано, що рівень самоповаги юнаків обох вікових груп відповідає середньому рівню: їм властива наявність критичного ставлення до самих себе, вони прагнуть до розвитку власного “Я”. Досліджено особистісні детермінанти довіри до себе в юнацькому віці. Вивчення прояву почуття власної гідності засвідчило, що показники юнаків перевищують середній рівень, їм властиве почуття власної гідності. Результати вивчення самооцінки показали, що для досліджуваних характерне нечітке та недиференційоване уявлення про свої ідеальні та реальні якості. Дослідження інтернальності суб’єктивного контролю продемонструвало, що для більшості досліджуваних у залежності від ситуації характерно приписувати відповідальність за події в житті як власним зусиллям, так і зовнішнім чинникам. Вивчення мотиваційної тенденції юнаків дозволило констатувати, що мотиваційний полюс у досліджуваних яскраво не виражений. Результати дослідження самоефективності засвідчили контекстуальність віри юнаків в ефективність своїх дій. Висновки. Підтверджено припущення про те, що довіра до себе в юнацькому віці змістовно обумовлюється віковими новоутвореннями та піддається впливу особистісних детермінант (почуття власної гідності; адекватна самооцінка; інтернальність суб’єктивного контролю; мотивація досягнення успіху; віра у власну самоефективність).

Інноватика в професійному становленні та розвитку майбутніх вчителів

2024-05-03T07:56:24+03:00

Метою емпіричного дослідження є з’ясування та обґрунтування психологічних змістових параметрів інноватики у професійному становленні та розвитку майбутніх учителів. Завданнями є: визначення кореляційних зв’язків параметрів професійної готовності здобувачів до інноваційної діяльності з незалежними змінними; з’ясування статистично достовірних відмінностей між досліджуваними у вибірках бакалаврів (група І) і магістрантів (група ІІ); порівняння досліджуваних груп з високим і низьким рівнями сформованості коефіцієнтів інноватики. Методи: ретроспективне аналізування, узагальнення, систематизація і порівняння; авторська анкета “Професійна готовність здобувачів до інноваційної діяльності” (ГІД) (Цюняк, 2021); методика “Діагностика мотиваційної структури особистості” (ДМСО) (Мільман, 1990); методика “Здібності педагога до творчого саморозвитку” (ЗПТС) (Нікішина, 2009). Результати. З’ясовано, що між вибірками бакалаврів (група I) і магістрантів (група ІІ) немає статистично достовірних відмінностей у запропонованих параметрах. Позитивну тенденцію зафіксовано у групі I в кількісному коефіцієнті інноватики KKI (М=.68; SD=.22; Me=.68) і в групі ІІ – якісному коефіцієнті інноватики ЯKI (М=.62; SD=.23; Me=.61). Встановлено, що коефіцієнти інноватики мають по чотири статистично достовірні кореляційні зв’язки з незалежними змінними: творча активність, соціальна корисність, активний саморозвиток, зупинений саморозвиток (р<.050; р<.010). Констатовано достовірні відмінності в досліджуваних групах із високим і низьким рівнями сформованості кількісного коефіцієнта інноватики (ККІ) і якісного коефіцієнта інноватики (ЯКІ). Дискусія і висновки. Пояснено, що наявність статистично достовірного зв’язку ЯКІ з параметром “соціальна корисність” є свідченням того, що досліджувані готові нести соціальну відповідальність за нововведення, займати зрілу соціальну позицію і працювати на довготривалу перспективу. Рекомендовано отримані емпіричні результати взяти до уваги організаторам освітнього процесу і гарантам профільних освітньо-наукових програм, які відповідають за навчально-професійну підготовку майбутніх вчителів.

Дослідження академічної обдарованості майбутніх учителів

2024-05-03T07:57:19+03:00

Метою дослідження є з’ясування психологічних змістових параметрів, кореляційних взаємозв’язків і факторів академічної обдарованості майбутніх учителів. Зроблено припущення, що особистісні фактори академічної обдарованості майбутніх вчителів матимуть статистично достовірні кореляційні зв’язки з академічною успішністю та параметрами інтелекту; досліджувані групи, розподілені за академічною оцінкою успішності, матимуть значущі відмінності за особистісними факторами академічної обдарованості, вербальним, математичним і просторовим інтелектом. Методи. У дослідженні взяли участь студенти 2–4 курсів, які навчаються на очній формі педагогічних спеціальностей трьох вищих навчальних закладів: двох з Казахстану – Казахського національного педагогічного університету імені Абая (КНПУ імені Абая), Південно-Казахстанського університету імені М. Ауезова (ПКУ імені М. Ауезова) й одного вищого навчального закладу Болгарії – Русенського університету “Ангела Канчева” (РУ “Ангел Канчев”), загальною кількістю 258 осіб віком від 18 до 22 років. Застосовано методику діагностики особистісних факторів обдарованості (ЛФО) (Бельская, 2019); “Тест структури інтелекту” (IST 2000) (Amtchauer et al., 2001). Додатково використано змінну – академічна оцінка успішності (АОУ). Результати. Кореляційним аналізом Пірсона (R) встановлено п’ятнадцять кореляційних зв’язків (р≤.050; р≤.010; p<.001) факторів академічної обдарованості з типами інтелекту й академічною оцінкою успішності. З’ясовано, що фактор обдарованості “надcитуативна активність” має найбільшу кількість достовірних кореляційних зв’язків – чотири (p<.001; р≤.050), й обґрунтовано, що цей фактор є найважливішим і найбільш залежним у академічній обдарованості майбутніх учителів. Встановлено U-критерієм Манна-Уітні статистично достовірну перевагу групи 2 (високий рівень академічної оцінки успішності) за параметром “надcитуативна активність” (U=6340.000; p<.040). Пояснено, що надситуативна активність респондентів є системоутворювальним фактором академічної обдарованості майбутніх учителів. Дискусія і висновки. Отримані емпіричні результати і з’ясовані статистично достовірні зв’язки та відмінності мають наукову новизну й прикладну цінність. Запропоновано низку рекомендацій, які стосуються реорганізації та впровадження інноваційних процесів підготовки майбутніх учителів із метою розвитку академічної обдарованості та надання обдарованим студентам якісного психолого-педагогічного супроводу.

Стратегії самопрезентацій студентської молоді у виборі тенденцій поведінки

2024-05-03T07:58:12+03:00

Метою є теоретико-емпіричне дослідження домінуючих стратегій самопрезентацій студентської молоді в контексті соціальної бажаності й актуальних тенденцій поведінки. Методи. Вибіркову сукупність склали студенти трьох рівнів закладів вищої освіти України, які представили соціономічний і технономічний профілі, загальною кількістю n = 142 особи. Вік респондентів знаходився в межах від 18 до 28 років (M = 23.36; Me = 23.50; SD = ± 6.12). Використано теоретичні й емпіричні методи дослідження. Теоретичні методи склали аналізування, синтезування й узагальнення. Емпіричні методи – комплекс валідних і надійних методик, який забезпечив з’ясування параметрів самопрезентації, соціальної бажаності й тенденцій поведінки. Для з’ясування статистично достовірних зв’язків і відмінностей застосовано стандартні методи математичної статистики. Результати і дискусія. Зафіксовано одинадцять статистично достовірних кореляційних зв’язків стратегій самопрезентації з досліджуваними параметрами, з яких усі прямі на рівні р≤.050; р≤.010 і р≤.001. Констатовано, що асертивна стратегія самопрезентації – “Бажання сподобатися” (АБС) (n = 102; 71.83%; М = 4.03; SD = ±.67) є домінуючою у студентської молоді. Констатовано дуальну природу стратегій самопрезентації студентської молоді і визначено, що домінуючим є мотив схвалення, який реалізується у конструктивній і деструктивній формах. З’ясовано й пояснено, що висока соціальна бажаність із тенденцією поведінки до залежності негативно позначається на розумовій і фізичній активності осіб юнацького віку. Зроблено застереження, що таке поєднання може трансформуватися у психологічну залежність респондентів від перманентного самосхвалення, постійного оновлення профілів у соціальних мережах, прагнення відповідати очікуванням соціуму. Висновки. Акцентовано увагу на небезпеці, яку можуть мати високі рівні сформованості соціальної бажаності за шкалами “самообман” і “управління враженнями” на формування юної особистості, якщо не здійснювати профілактичних заходів, спрямованих на формування асертивних стратегій самопрезентації. Дослідження має прикладний характер, його результати доцільно впровадити в освітній процес, застосувати у психологічній теорії і практиці. Отримані наукові факти містять новизну і представляють цінність для всіх, хто працює зі студентською молоддю.

Резильєнтність у змінених умовах навчально-професійної підготовки майбутніх фахівців соціономічного профілю

2024-05-03T07:59:07+03:00

Метою є дослідження зв’язку резильєнтності респондентів із ключовими показниками навчально-професійної підготовки у змінених умовах освітнього середовища. Вибіркову сукупність склали здобувачі першого і другого рівнів вищої освіти, що навчаються в університетах України, належать до майбутніх фахівців соціономічного профілю, і на час дослідження освітній процес цих університетів зазнав суттєвих трансформаційних змін. Загальні параметри вибірки: кількість респондентів (n=243); віковий діапазон – від 18 до 36 років; описові частотні характеристики віку (M=22.43; SD=4.91; Me=22.50). Методи. Застосовано валідні і надійні психодіагностичні тести: “Шкала резильєнтності” (CD-RISC-10) (Connor, Davidson, 2003); методика “Диспозиційна характеристика саморозвитку особистості” (ДХСО) (Kuzikova, 2017); опитувальник “Життєстійкості” (Maddi, Khoshaba, 1994) та середній бал академічної успішності за результатами 2022–2023 навчального року. Результати. Констатовано відсутність значущих відмінностей між психологічними змістовими параметрами резильєнтності, життєстійкості та ключовими показниками навчально-професійної підготовки бакалаврів і магістрантів за критерієм Манна-Уітні (U). З’ясовано, що резильєнтність має п’ять статистично достовірних кореляційних зв’язків із досліджуваними параметрами (р<.050; р<.010): потреба саморозвитку; умови саморозвитку; залученість; контроль; прийняття ризику; загальний рівень життєстійкості. Порівняння низьких (група І) і високих (група ІІ) рівнів резильєнтності продемонструвало перевагу групи ІІ за п’ятьма параметрами (р<.050; р<.010): потреби саморозвитку (U=149.500; p=.000); умови саморозвитку (U=134.000; p=.000); механізми саморозвитку (U=198.500; p=.038); загальний рівень саморозвитку (U=178.500; p=.000) і залученість (U=145.500; p=.000). Дискусія і висновки. Доказано, що здобувачі з високим рівнем резильєнтності здатні розвиватися за будь- яких обставин, а негативні події, критичні ситуації і змінені умови сприймаються ними як черговий етап випробування. Рекомендовано отримані наукові факти впровадити у викладацьку і організаційно-педагогічну роботу.

Дослідження асертивності в організації часової перспективи здобувачів вищої освіти

2024-05-03T08:00:00+03:00

Метою є емпіричне дослідження й теоретичне обґрунтування асертивності здобувачів вищої освіти у організації структури часової перспективи. Обґрунтовано, що асертивність у структурі часової перспективи є гнучкою і конструктивною стратегією і тактикою поведінки, яка відображає життєву позицію та супроводжується часовими децентраціями у формі домінуючих уявлень про психологічне майбутнє і психологічне минуле, що відображається у поточний момент часу. Методи. Учасниками дослідження є студенти денної форми навчання 2–3 курсів закладів вищої освіти України. Досліджувані віком від 18 до 20 років (M = 18.44; Me = 18.50; SD = 3.23), загальною кількістю n = 120 осіб. Застосовано валідний і надійний психодіагностичний інструментарій, який пройшов адаптацію й апробацію на українській вибірці: “Тест асертивності особистості” (ТАО) (Sheinov, 2014); опитувальник “Часова перспектива особистості” (ЧПО) (Zimbardo, Boyd, 1999), адаптація О. Сеник (2012); “Локус контролю” (ЛК) (Rotter, 1992) – та використано методи статистичної обробки емпіричних даних. Теоретичними методами здійснено ретроспективне аналізування, синтезування й узагальнення основних теоретичних положень, реалізовано дискусію, подано пояснення й обґрунтування отриманих емпіричних результатів і висновків. Результати. Зафіксовано три прямих статистично достовірних кореляційних зв’язки асертивності з параметрами “гедоністичне теперішнє”, “майбутнє” і локус контролю. Встановлено, що найбільш значущим і залежним є зв’язок асертивності з гедоністичним теперішнім (rs = .283; p < .001) і, відповідно, найбільш небезпечним. Пояснено таку небезпеку тим, що в сенс гнучкої і конструктивної поведінки досліджуваних можуть вкладатися матеріальні цінності, які почасти є прагненням отримання миттєвої насолоди. Здійснено зіставлення досліджуваних параметрів оптимального профілю (група 1) з параметрами загального профілю (група 2). Зафіксовано статистично достовірну перевагу оптимального профілю за асертивністю та інтернальним локусом контролю. Дискусія і висновки. Узагальнено й пояснено, що асертивність у структурі часової перспективи посідає важливе місце та виконує регулятивну роль. Рекомендовано організаторам освітнього процесу звернути увагу на формування цієї компетентності у здобувачів.

Теоретико-емпіричне дослідження життєстійкості учасників воєнних дій

2024-05-03T08:00:44+03:00

Метою статті є теоретико-емпіричне дослідження особливостей життєстійкості осіб, що були учасниками воєнних дій, та її зв’язку з копінг-стратегіями. Задля досягнення мети використано психодіагностичні методики: тест життєстійкості С. Мадді та тест Д. Лазаруса. Застосовано методи статистичної обробки даних (порівняльний та кореляційний аналізи). Вибірку емпіричного дослідження склали 35 чоловіків у віці 22–55 років, які перебували в Україні й у різний спосіб були залучені до воєнних дій (сили спеціальних операцій, тероборона, волонтери тощо). Результати. Показники складових життєстійкості вибірки розподілилися таким чином: “залучення” характеризується високим рівнем у 63.50% респондентів, середнім рівнем – у 28.30%, низьким рівнем – у 8.20%, “контроль” – високий рівень – 69.20%, середній рівень – 15.30%, низький рівень – 15.50%; “прийняття ризику” – високий рівень прояву характерний лише для 14.10%, середній рівень – для 35.30%, низький рівень – для 50.60%. Домінуючими копінгами у досліджуваних виявлено “прийняття відповідальності” (М = 15.10), “самоконтроль” (М = 14.50) та “конфронтаційний копінг” (М = 10.30). Найнижчий рівень копінгу отримала “позитивна переоцінка” (М = 5.60). За результатами проведеного кореляційного аналізу з’ясовано наявність таких кореляційних зв’язків: кореляційний зв’язок між “залученням” і “плануванням вирішення проблеми” (R = .432; р ≤ .01) та “прийняттям відповідальності” (R = .451; р ≤ .01), “прийняттям ризику” і “конфронтаційним копінгом” (R = .611; р ≤ .01) та копінгом “втеча-уникнення” (R = .550; р ≤ .01). У результаті теоретико-емпіричного дослідження подано характеристику життєстійкості особистості в контексті стресостійкості та життєздатності. Установлено, що запорука формування життєстійкості – це розвиток життєздатності особистості, яка допомагає подолати кризові ситуації. Запропоновано розглядати життєстійкість як комплекс навичок, що допомагають людині не лише пережити важкі часи, а навіть зміцнити себе чи здобути нові вміння і навички. Дискусія та висновки. За результатами проведеного емпіричного дослідження виявлено домінування в респондентів таких складників життєстійкості, як контроль та залученість, а також набагато менший рівень прояву прийняття ризику. Серед домінуючих копінг-стратегій виокремлено “прийняття відповідальності”, “самоконтроль” та “конфронтаційний копінг”. Найнижчий рівень прояву спостерігається в копінг-стратегії “позитивна переоцінка”. Визначено кореляційні зв’язки копінг-стратегій та складників життєстійкості, а саме: компонент “залучення” пов’язаний із копінг-стратегіями “прийняття відповідальності” та “планування вирішення проблем”, а “прийняття ризику” – з конфронтаційним копінгом і копінгом “утеча – уникнення”. Отримані результати дають змогу розширити напрями і методи психологічної підтримки та допомоги особам з формування життєстійкості задля ефективної адаптації у кризових ситуаціях.

Самоорганізованість студентської молоді в умовах соціальної невизначеності

2024-05-03T08:01:42+03:00

Метою є теоретико-емпіричне дослідження психологічних особливостей і типів самоорганізованості студентської молоді в умовах соціальної невизначеності. Методи. Вибіркову сукупність склали здобувачі трьох рівнів вищої освіти, які навчалися в університетах України, загальною кількістю 362 особи (M = 22.86; SD = ±2.84). Важливим критерієм, що об’єднав досліджуваних є те, що під час воєнного стану всі вони опинилися у складній соціальній ситуації, а їхнє проживання і навчання зазнало суттєвих просторово-часових і змістових змін. Застосовано психодіагностичні методики, які пройшли апробацію дослідниками-психологами на українських вибірках. Основні виміри параметрів готовності до змін, самоорганізації та саморегуляції визначено: “Опитувальником особистісної готовності до змін” (ООГЗ) (Rollnick et al., 1992); “Тест-опитувальником самоорганізації діяльності” (ТОСД) (Мандрикова, 2010); опитувальником “Стиль саморегуляції поведінки” (ССП) (Morosanova, 1991). Результати. З’ясовано двадцять п’ять статистично достовірних зв’язків (р<.050; р<.010; <.001), які продемонстрували закономірні залежності досліджуваних параметрів. Кластерним аналізом методом k-середніх установлено чотири типи самоорганізованості студентської молоді в умовах соціальної невизначеності: “Авантюрна самоорганізованість” (АС) (кластер 1, n = 47; 12.98%); “Оптимістична самоорганізованість” (ОС) (кластер 2, n = 143; 39.50%); “Пристрасна самоорганізованість” (ПС) (кластер 3, n = 97; 26.80%) і “Толеруюча самоорганізованість” (ТС) (кластер 4, n = 75; 20.72%). Дискусія і висновки. Обґрунтовано, що “авантюрність”, яка володіє найміцнішим прямим зв’язком із “цілеспрямованістю” (R = 231; p <.001), є небезпечною. Пояснено, що високий рівень цілеспрямованості, конструктивної амбіційності, який притаманний лідерам студентських організацій, безумовно межує з авантюрністю, з юнацьким максималізмом і може приносити рекордні результати та подвиги, а також мати зворотні наслідки і глибокі розчарування. Обґрунтовано, що “АС” і “ПС” є деструктивними, а “ОС” і “ТС” – конструктивними типами самоорганізованості. Узагальнено, що окреслені типи є вдалою спробою кластеризації емпіричного масиву даних із метою з’ясування нових знань. Рекомендовано отримані результати впровадити у структурні підрозділи закладів вищої освіти, які працюють зі студентською молоддю.

Самоуправління і фокус регуляції поліцейських-комбатантів

2024-05-03T08:02:29+03:00

У статті наведено результати дослідження особливостей складових самоуправління та фокуса регуляції комбатантів – працівників поліцейських підрозділів, які беруть безпосередню участь у бойових діях з агресором. Метою дослідження є з’ясування специфіки саморегуляції та особливостей фокуса регуляції в поліцейських-комбатантів, які мають бойовий досвід у порівнянні з фахівцями цивільного профілю. Методи. Методика дослідження самоуправління (J. Kuhl, A. Fuhrman, 1998), методика діагностики фокуса регуляції (Higgins et al., 2001). Емпіричну базу дослідження склали 182 респонденти, поділені на дві групи: 92 особи – комбатанти полку особливого призначення та 90 чоловіків – працівники поліції, які несуть службу у цивільних умовах. Результати. Теоретичне вивчення показало, що самоуправління та фокус регуляції безпосередньо пов’язані з проявами активності особистості в різних сферах життєдіяльності, зокрема у професійній діяльності поліції. Емпірично з’ясовано, що комбатанти демонструють вірогідно більшу вираженість самомотивації, саморелаксації, афективного самоконтролю, здатності до концентрації, інтеграції суперечностей, орієнтації на дію в очікуванні успіху, фокуса профілактики й вірогідно нижчі показники самовизначення та фокуса просування. Дискусія і висновки. Обґрунтовано, що в поліцейських-комбатантів та працівників поліції, які не беруть участь в активних бойових діях, спостерігається своєрідне для кожної групи поєднання складників самоуправління та фокуса регуляції. Констеляція ознак, характерних для першої групи, виступає психологічним підґрунтям управління діяльністю та поведінкою в екстремальних умовах, у ситуаціях зовнішнього тиску, які виступають джерелом напруги та суперечливих переживань, а також регулятивною налаштованістю на попередження втрат і неуспіху дій. Структура регуляції у другій групі забезпечує виконання поточної діяльності, її планомірне здійснення, розв’язання проблем і подолання труднощів, що забезпечує результативність дій і досягнення успіху, які зумовлюють позитивну емоційну самооцінку та мотивують цих досліджуваних на подальшу роботу й прийняття ризику.

Соціальні та індивідуально-психологічні чинники схильності особистості до корупційної поведінки

2024-05-03T08:02:57+03:00

У статті наведено результати дослідження соціальних та психологічних чинників, які пов’язані з корупційною поведінкою. Метою дослідження є аналізування соціальних та індивідуально-психологічних чинників, пов’язаних із корупційними діяннями, й дослідження зв’язку між рисами темної тріади та схильністю індивіда до корупційної поведінки. Методи. Короткий опитувальник темної тріади D. Paulhus, K. Williams (2002) та методика А. Фернема “Шкала грошових переконань та поведінки” (модифікований варіант М. Сімків (2012) “Шкала грошових уявлень та поведінки”). Результат. Обґрунтовано, що корупційну поведінку зумовлює фактор влади (сили), особистісні риси корумпованої особистості (егоцентризм, відсутність почуття провини), моральні риси (маніпулятивність, схильність використовувати інших для досягнення власних цілей) та характеристики самооцінки (негативної самооцінки чи відчуття провини), а також низка індивідуальних рис особистості, таких як макіавелізм, нарцисизм, психопатія. Емпірично встановлено кореляційний зв’язок між рисами “темної тріади” та типами грошових настановлень, що в свою чергу дозволяє прогнозувати схильність до корупційної поведінки. Встановлено, що риси темної тріади є предикторами фінансової тривоги та фінансових маніпуляцій. Дискусія і висновки. Пояснено, що соціальні та психологічні чинники корупційної поведінки, це – дезадаптований моральний розлад, низький рівень емпатії, пошук вигоди, потреба в контролі та владі, низький рівень страху перед покаранням, ефекти групового впливу. Ці чинники взаємодіють із культурними, соціальними та економічними чинниками, визначаючи, наскільки індивід може бути схильним до корупційної поведінки. Аспекти грошової поведінки та риси темної тріади також пов’язані зі схильністю до корупційної поведінки. З’ясовано, що особи з вираженим макіавеллізмом більш схильні до фінансових стратегій та дій через маніпуляції або використання інших. Нарциси схильні підвищувати власну самооцінку через збагачення. Психопати більш схильні до ризикованих фінансових рішень і фінансової маніпуляції через брак емпатії та здатність використовувати інших.

Вплив професійно важливих якостей працівників патрульної поліції на стратегії прийняття рішень

2024-05-03T08:03:47+03:00

У статті представлено результати теоретико-емпіричного дослідження впливу професійно важливих якостей працівників на стратегії прийняття рішень у діяльності патрульної поліції; на теоретичному рівні проаналізовано досягнення сучасних учених і практиків стосовно специфіки прийняття рішень в екстремальних умовах діяльності; уточнено дані щодо особливостей діяльності патрульної поліції в умовах військових дій. Метою публікації є висвітлення результатів дослідження впливу професійно важливих якостей працівників на стратегії прийняття рішень у професійній діяльності патрульної поліції. Методи дослідження: “Оцінка оперативної зорової пам’яті” (Münsterberg, 2011), “Діагностика вибірковості уваги” (Münsterberg, 2011); “Дослідження рівня імпульсивності” В. Лосенкова (Лемак, Петрище, 2012); “Діагностика комунікативної соціальної компетентності” (Фетіскін та ін., 2002); “Мельбурнський опитувальник прийняття рішень” (Mann et. al., 1997). Результати. З’ясовано, що конструктивна стратегія прийняття рішень “пильність” детермінована такими домінантними характеристиками, як емоційна стійкість, самостійність, раціональність, вибірковість уваги та цілеспрямованість. Отже, для патрульних, яким властива висока емоційна стійкість, самостійність, раціональність, цілеспрямованість, а також високий рівень вибірковості уваги, характерною стратегією буде “пильність”, тобто раціональна стратегія. Щодо неконструктивних стратегій прийняття рішень, які, на жаль, мають місце серед працівників патрульної поліції, результати наступні: стратегія “уникнення” детермінована чуттєвістю, емоційністю, що перешкоджає здатності вирішувати проблему та приймати рішення самостійно; на вибір стратегії “прокрастинація” впливає показник імпульсивності; на стратегію “гіперпильність” впливають такі характеристики, як неуважність та імпульсивність мислення. Дискусія і в исновки. Обґрунтовано, що на вибір стратегій прийняття рішень у роботі патрульної поліції впливає рівень розвитку професійно важливих якостей працівників; отримані дані необхідно враховувати під час формування команд патрульної поліції, а також у підготовці та перепідготовці працівників, що в цілому забезпечить свідомий вибір конструктивних стратегій та підвищить ефективність діяльності.

Особистісні предиктори адаптації майбутніх медичних працівників до умов професійної діяльності

2024-05-03T08:04:23+03:00

Метою є дослідження предикторів, що прогнозують структуру процесу адаптації майбутніх медичних працівників до умов професійної діяльності. Зроблено припущення, що адаптацію до умов професійної діяльності майбутніх медичних працівників з-поміж інших забезпечують латентні фактори, які є наслідком взаємодії особистісних рис та якостей. Методи: тестування “Опитувальником соціально-психологічної адаптації” (Rogers, Dymond, 1954). Суб’єктивні ресурси подолання труднощів у різних сферах психічної діяльності вивчали за допомогою опитувальника “Способи поведінки подолання” (Folkman, Lazarus, 1980). Внутрішні психологічні регуляторні ресурси, залучені в адаптаційний процес, оцінювали за допомогою опитувальника “Контроль за дією” (Kuhl, 2001). Застосовано версії опитувальників, апробовані на українській вибірці. Загальну вибірку дослідження склали 84 майбутні медичні працівники (студенти коледжів) спеціальності “Лікувальна справа”, “Сестринська справа”. Вибірка гомогенна, сформована рандомно. Результати. Виокремлено латентні фактори (предиктори), що забезпечують адаптаційний процес майбутніх медичних працівників: “Прагнення підтримки” (F1), “Дружелюбність” (F2), “Конформізм” (F3), “Антистрес” (F4), “Раціоналізм” (F5), “Самоаналіз ситуацій” (F6). Визначено частку предикторів, що задіяні у формуванні адаптаційних процесів майбутніх медичних працівників. Чотири з шести факторів включені до регресійної моделі множинного аналізу. Два предиктори (“раціоналізм” t = 1.299; p = .201 та “самоаналіз ситуації” t = .356; p = .356) не увійшли до регресійних моделей через відсутність статистичної значущості їхнього t-критерію. Дискусія і висновки. У майбутніх медичних працівників діагностовано середній рівень адаптаційної здатності, що допомагає їм адаптуватися до умов професійної діяльності на етапі первинної професіоналізації. Виокремлено фактори, що формують структуру адаптаційної здатності майбутніх медичних працівників. Застосуванням методу лінійної множинної регресії визначено частку кожного з факторів у забезпеченні ефективності адаптаційного процесу. Частка “дружелюбності” (32.00%) у поясненні “адаптації” є найвищою. Дещо меншою є частка “конформізму” (20.00%). “Прагнення підтримки” припадає лише на 11.56% поясненої дисперсії. Найменша частка в регресійній моделі належить предиктору “антистрес” – 3.72% поясненої дисперсії. Перспективою подальшого дослідження висвітленої у статті проблеми є перевірка на дієвість факторної моделі, що потребує конфірматорного аналізу.

Дослідження адаптації студентів-першокурсників з особливими освітніми потребами до навчання в університеті

2024-05-03T08:05:19+03:00

Метою дослідження є емпіричне з’ясування й теоретичне обґрунтування психологічного адаптаційного потенціалу і типів адаптації студентів-першокурсників з особливими освітніми потребами щодо навчання в університеті. У дослідженні взяли участь студенти-першокурсники Південно-Казахстанського університету імені М. Ауезова (ПКУ імені М. Ауезова) і Казахського національного педагогічного університету імені Абая (КНПУ імені Абая), загальною кількістю 469 осіб у віковому діапазоні від 17 до 19 років. Студенти-першокурсники з особливими освітніми потребами склали 154 особи. Описова частотна характеристика вибіркової сукупності: M=18.22; SD=±2.45; Me=18.00; Mo=18.00. Методи. Валідні й надійні опитувальники: “Діагностика соціально-психологічної адаптації” (ДСПА) (Rogers, Dymond, 1955); Багаторівневий особистісний опитувальник “Адаптивність” (МЛО–АМ) (Маклаков, Чермянін, 1993). Використано індуктивний, дедуктивний методи, аналізування, узагальнення, обґрунтування і синтезування наукових теоретичних та емпіричних даних. Результати. З’ясовано, що за шкалами “адаптивність” (U=245.00; p=.000); “прийняття себе” (U=312.00; p=.003); “прийняття інших” (U=318.00; p=.004); “поведінкова регуляція” (U=241.00; p=.000); “комунікативний потенціал” (U=203.00; p=.000) і “особистісний адаптаційний потенціал” (U=312.00; p=.003) студенти-першокурсники з особливими освітніми потребами поступаються студентам без особливих освітніх потреб. Пояснено такі очікувані результати певними труднощами в процесі комунікації, у тому числі з представниками протилежної статі. Констатовано відсутність статистичної достовірності між досліджуваними з особливими освітніми потребами (група 1) і без особливих освітніх потреб (група 2) за параметром “моральна нормативність” (U=621.00; p=.059). Пояснено, що сталість сформованих моральних канонів складає ключову цінність цього контингенту студентів-першокурсників. Визначено кластеризацією методом k-середніх чотири типи адаптації студентів-першокурсників з особливими освітніми потребами до навчання в університеті: “Конструктивна адаптація” (кластер 1, n=20; 12.99%), “Деструктивна адаптація” (кластер 2, n=57; 37.01%), “Дезадаптація” (кластер 3, n=49; 31.82%), “Морально-нормативна адаптація” (кластер 4, n=28; 18.18%). Зазначено, що з’ясовані типи упорядковують значний масив емпіричної інформації про особливі освітні потреби здобувачів, яка вимагає подальшої операціоналізації та дієвого впровадження в освітню практику. Дискусія і висновки. Доведено можливість впровадження результатів дослідження в аспекті вдосконалення інклюзивного освітнього середовища для оптимальної адаптації студентів-першокурсників до реалій університетського життя з метою реалізації очікувань усіх суб’єктів освітнього процесу.